20 червня 2022 року Верховна рада ратифікувала "Конвенцію Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами", відому як "Стамбульська конвенція".
1 листопада Стамбульська конвенція набула чинності.
Конвенція Ради Європи про запобігання насильству щодо жінок та домашньому насильству й боротьбу з цими явищами, або ж Стамбульська конвенція – це міжнародна угода Ради Європи. Документ з'явився 2011 року, наразі його підписали 47 країн, 36 (включно з Україною) – ратифікували. Україна підписала конвенцію ще у листопаді 2011 року, проте ратифікувала її тільки зараз.
Мета документу – зруйнувати гендерні стереотипи, які допускають насильство щодо жінок. Конвенція пропагує та захищає право людей на вільне від насилля життя та забороняє всі види дискримінації жінок.
Конвенція пропонує встановити кримінальну відповідальність за насильство щодо жінок і забезпечити за нього покарання. Наразі в Україні діє низка статей кримінального кодексу, проте розписані вони не настільки широко та детально, як у Стамбульській конвенції. Документ передбачає механізми захисту як чоловіків, так і жінок, які зазнали домашнього насильства.
Зелені – країни, в яких підписана та ратифікована Стамбульська конвенція, жовті – підписана, червона – не підписана, бузкова – колишня учасниця.
Ратифікація Стамбульської конвенції дає можливість експертам Ради Європи контролювати, як Україна виконує взяті на себе зобов’язання. Україна ж може вимагати посилення відповідальності для кривдників наших громадянок за кордоном, а також вимагати притягнення до відповідальності кривдників-українців, які переховуються за кордоном.
Чи потрібна Стамбульська конвенція Україні
У 2020 році в Україні зафіксували 211 362 звернення щодо насильства в сім’ї за даними Національної соціальної сервісної служби України.
Директорка Amnesty International в Україні Оксана Покальчук зазначила: "Ратифікація Стамбульської конвенції є найбільш рішучим кроком у боротьбі з гендерно обумовленим насильством, що гарантуватиме істотні зміни в законодавстві та роботі державних інститутів відповідно до міжнародних стандартів.
Це доленосне рішення було прийнято у найбільш складні для України часи й на тлі повідомлень та звинувачень російських військових у сексуальному насильстві щодо жінок, дітей та чоловіків в Україні. І тому нині, під час війни це рішення є критично важливим і своєчасним, ніж будь-коли".
Конвенція надає країнам-учасницям юридичну базу, а також стратегії й заходи щодо протидії насильству щодо жінок та домашньому насильству.
Основні цілі Стамбульської конвенції
Захистити жінок від усіх видів насильства, а також запобігти й викорінити насильство над жінками та домашнє насильство.
Сприяти встановленню рівних прав для чоловіків і жінок.
Викорінити всі види дискримінації щодо жінок.
Захистити й допомогти всім, хто постраждали від насильства.
Сприяти міжнародній співпраці, спрямованій проти зазначених видів насильства.
Надавати допомогу організаціям і правоохоронним органам у співпраці одне з одними задля викорінення насильства щодо жінок та домашнього насильства.
Країни, що ратифікують Конвенцію, мають криміналізувати:
психологічне насильство;
переслідування (сталкінг);
фізичне насильство;
сексуальне насильство (включно зі зґвалтуванням, що передбачає різні види сексуальних активностей з особою без її згоди);
примусовий шлюб;
жіноче обрізання;
примусовий аборт;
примусову стерилізацію.
Країни-учасниці зобов'язуються
внести принцип рівних прав між жінками й чоловіками до своїх конституцій чи законодавства;
заборонити дискримінацію жінок, зокрема шляхом застосування санкцій;
скасувати закони та процесуальні норми, що дискримінують жінок.
Конвенція також пропонує стратегії із попередження та запобігання насильству.
Підвищення обізнаності. Проведення кампаній на теми насильства щодо жінок і домашнього насильства, які допоможуть людям розпізнавати різні форми насильства та виступати проти них. Інформування потерпілих про те, де саме і яку допомогу вони можуть отримати.
Освіта. Заохочується внесення до шкільних навчальних планів матеріалів із питань рівноправності та пропагування цих принципів у неформальних навчальних установах на кшталт громадських центрів і спортивних закладів.
Підготовка кадрів із запобігання та виявлення насильства, запобігання повторній віктимізації. Вони захищатимуть рівноправ'я та потреби постраждалих.
Програми профілактичного втручання та лікування. Програми лікування осіб, які вчинили домашнє насильство, та осіб, які вчинили злочини на сексуальному ґрунті. Суть програм – навчити людей ненасильницькій поведінці, відповідати за свої дії та переглянути ставлення до жінок.
Вимога ратифікувати Стамбульську конвенцію стала традиційною на щорічних Маршах жінок 8 березня.
Чому Україна не ратифікувала конвенцію до 2022 року
Проти ратифікації документу в Україні виступали Рада церков і деякі народні депутати. Вони вважали, що Стамбульська конвенція "нав'язує гендерну ідеологію", що нібито шкодить моралі та сімейним цінностям українського суспільства.
Насправді ж, гендер – це те, якої поведінки суспільство очікує від людини певної статі. Тобто це очікування, що людина відіграватиме певну роль в житті, якщо вона народилася чоловіком або жінкою. Щодо гендеру Стамбульська конвенція лише визначає цей термін і пояснює, що таке гендерно обумовлене насильство проти жінок.
Стамбульська конвенція не шкодить устрою сім'ї чи моралі, навпаки – документ захищає право людини на безпеку та забезпечує цивілізоване суспільство.
